Технологічні розриви: концепція, моделі, шляхи подолання

Вишневський, ВП
Гаркушенко, ОМ
Князєв, СІ
Nauka innov. 2020, 16(2):3-19
https://doi.org/10.15407/scin16.02.003
Рубрика: Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
Мова: Українська
Анотація: 
Вступ. Розгортання четвертої промислової революції та прискорений розвиток проривних технологій Індустрії 4.0 супроводжуються формуванням у світі нових мереж створення вартості й перерозподілом виробничих потужностей, що частково повертаються до розвинених країн.
Проблематика. Процес технологічного розвитку й формування нових мереж створення вартості є 
турбулентним, так що одні країни стають новими технологічним лідерами, а інші — аутсайдерами. Між ними виникають нові або змінюються уже наявні технологічні розриви, а це, у свою чергу, критично позначається на розвитку національних економік: продуктивності праці, створенні нових робочих місць, прибутковості бізнесу, зайнятості та доходах населення.
Мета. Розробити концептуальний підхід до визначення поняття і оцінювання розмірів технологічних розривів між країнами з різним рівнем розвитку промисловості в умовах четвертої промислової революції.
Матеріали й методи. Історичний аналіз економічних концепцій технологічних розривів, статистичний аналіз показників економічного й науково-технічного розвитку країн світу, економіко-математичне моделювання життєвого циклу кіберфізичних технологій.
Результати. У рамках економічної теорії життєвого циклу технологій запропоновано уточнене поняття технологічного розриву як такого, що пов’язаний переважно з стрибкоподібним переходом з однієї технологічної кривої до іншої. Для оцінки величини технологічних розривів запропоновано логістичну функцію, яка визначає залежність між продуктивністю праці та її фондоозброєністю з урахуванням взаємозалежності фізичного й цифрового капіталу. З її використанням визначено технологічні розриви між Україною та індустріально розвиненими європейськими країнами, що вимірюються кількаразовим відставанням у продуктивності праці.
Висновки. Для зменшення технологічних розривів між Україною та європейськими країнами необхідним є створення нової, орієнтованої на інновації, бізнесової екосистеми, яка формується у процесі геннокультурно-технологічної коеволюції та потребує, насамперед, комплексу заходів щодо прискорення розвитку науково-технічної сфери України та пов’язаних з нею культури та інститутів.
Ключові слова: бізнесова екосистема, кіберфізична технологія, промислова революція, технологічна крива, технологічний розрив
Посилання: 
1. World Economic Forum. Industrial Internet of Things: Unleashing the Potential of Connected Products and Services. Cologny/Geneva, Switzerland: World Economic Forum, 2015. 39 pp.  
2. Miebach Consulting. Miebach’s nearshoring study shows: the production is being relocated closer to the industrialized countries. 2017
URL: https://www.miebach.com/en/publications/?publication=203 (дата звернення 07.08.2019).
3. European Commission, Directorate-General for Research and Innovation. Re-finding Industry – Defining Innovation. Report of the independent High Level Group on industrial technologies. Brussels: European Commission. 2018. 52 pp.
4. Smit J., Kreutzer S., Moeller C., Carlberg M. Industry 4.0: study. Brussels: European Union, 2016. 90 p.
5. Вишневский В.П., Князев С.И. Смарт-промышленность: перспективы и проблемы. Экономика Украины. 2017. №7 (660). С. 22–35.
6. European Commission. Key Enabling Technologies – Internal Market, Industry, Entrepreneurship and SMEs. 2016.
URL: https://ec.europa.eu/growth/industry/policy/key-enabling-technologies_en
(дата звернення 09.11.2019).
7. McKinsey & Company. Disruptive technologies: Advances that will transform life, business, and the global economy. New-York, USA: The McKinsey Global Institute, 2013. 162 p.
8. McKinsey Global Institute. A future that works: automation, employment, and productivity. New-York, USA: McKinsey & Company, 2017. 144 р. 
9. Lawrence M., Roberts C., King L. Managing Automation. Employment, inequality and ethics in the digital age. IPPR Commission on Economic Justice. Discussion Paper. IPPR, 2017. 50 p.
10. Global Innovation Index. Global Innovation Index (GII) 2019: Creating Healthy Lives – The Future of Medical Innovation. 2019.
URL: https://www.globalinnovationindex.org/Home (дата звернення 09.11.2019).
11. Harvard’s Growth Lab. The Atlas of Economic Complexity. 2019.
URL: http://atlas.cid.harvard.edu/rankings/ (дата звернення 09.11.2019). 
12. IMD business school. IMD World Digital Competitiveness Ranking 2019. 2019.
URL: https://www.imd.org/wcc/world-competitiveness-center-rankings/world-digi...
(дата звернення 09.11.2019).
13. Годэн Б. Концептуальные основы научной, технологической и инновационной политики. Форсайт. 2010. Т. 2, № 2. С. 34–43. 
14. Хекшер Э.Ф. Влияние внешней торговли на распределение дохода. Вехи экономической мысли. Т. 6. Международная экономика. Под ред. А. П. Киреева. Москва: ТЕИС, 2006. C. 154–173.
15. Posner M.V. International trade and technical change. Oxford Economic Papers. 1961. V. 13, no. 3. P. 323–341. 
16. Jones R. The Role of Technology in the Theory of International Trade. In: Vernon, R. (Ed.). The Technology Factor in International Trade. Cambridge, MA: NBER, 1970. P. 73–94.
17. Foster R. Innovation: The Attacker’s Advantage. New York: Summit Books, 1986. 316 p.
18. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают [пер. с англ.]. Москва: Прогресс, 1987. 272 с.
19. Fagerberg J. International competitiveness. Economic Journal. 1988. V. 98, no. 391. P. 355–374.
20. Нельсон Р.Р., Уинтер С.Дж. Эволюционная теория экономических изменений / Пер. с англ. Мjcrdf: Дело, 2002. 536 с.
21. Fagerberg J., Verspagen B. Technology-gaps, innovation-diffusion and transformation: an evolutionary interpretation. Research policy. 2002. V. 31, no. 8–9. P. 1291–1304.
22. Peres C. Technological revolutions and Financial capital. The dynamics of bubbles and Golden ages. Cheltenham, UK: Edward Elgar, 2002. 198 p.
23. Перес К. Технологические революции и финансовый капитал. Динамика пузырей и периодов процветания / пер. с англ. Мjcrdf: Издательство «Дело», АНХ, 2011. 232 с.
24. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Москва: Экономика, 2002. 767 с.
25. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Москва: Прогресс, 1982. 455 с. 
26. Lennerfors T.T., Fors P., van Rooijen J. ICT and environmental sustainability in a changing society. Information Technology & People. 2015. V. 28, no. 4. P. 758–774.  
27. Hirooka M. Innovation Dynamism and Economic Growth. A Nonlinear Perspective. Cheltenham; Northampton (MA): Edward Elgar, 2006. 426 p.
28. Акаев А. Математические основы инновационно-циклической теории экономического развития Кондратьева–Шумпетера. Вестник Института экономики РАН. 2011. № 2. C. 39–60.
29. Дементьев В.Е. Длинные волны в экономике: институциональный аспект. Кризисы и прогнозы в свете теории длинных волн. / Под ред. Л.Е. Гринина, А.В. Коротаева, Р.С. Гринберга. Москва: Моск. ред. изд-ва «Учитель», 2016. С. 124–139.
30. The World Bank. Technology & Development. Findings from a World Bank Report Global Economic Prospects 2008: Technology Diffusion in the Developing World. Washington, DC: The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. 2008. 16 p.
31. Mühleisen M. The Long and Short of the Digital Revolution. Finance & Development. 2018. V. 55, no. 2. S. 1–2. 
32. Vesperoni E., Bluedorn J., MacDonald M. Future of work: measurement and policy challenges. Washington, DC: International Monetary Fund, 2018. 40 p.
33. Deloitte. Closing technology, Talent Gaps for Industry 4.0. The Wall Street Journal. 2019, 22 January.
URL: https://deloitte.wsj.com/cio/2019/01/22/closing-tech-and-talent-gaps-for...
(дата звернення 09.11.2019).
34. Caldwell L. Industry 4.0 Holds the Key to Closing the Manufacturing Industry’s Skills Gap. Forbes. 2019, 11 January.
URL: https://www.forbes.com/sites/lisa-caldwell/2019/01/11/industry-4-0-holds-the-key-to-closing-the-manufacturing-industrys-skills-gap/#175b24f44ae2
(дата звернення 09.11.2019).
35. Шваб К. Четвертая промышленная революция. Москва: Эксмо, 2016. 138 с.
36. Government of Japan. Report on the 5th Science and Technology Basic Plan. Tokyo: Council for Science, Technology and Innovation Cabinet Office. 2015, December 18. 18 p.
37. Мадых А.А., Охтень А.А. Моделирование трансформации влияния производственных факторов на экономику в процессе становления смарт-промышленности. Экономика промышленности. 2018.  № 4 (84). C. 26–41. 
38. Bughin J., Manyika J. Measuring the full impact of digital capital. McKinsey Quarterly, 2013. July.
39. Амоша О.І., Нікіфорова В.А. Розвиток металургійної смарт-промисловості: світовий досвід та уроки для України. Економіка України. 2019. № 9–10. C. 3–23.
40. Аджемоглу Д., Робинсон Дж. А. Почему одни страны богатые, а другие бедные. Происхождение власти, процветания и нищеты. Москва: АСТ, 2016. 693 с.
41. Харрисон Л. Евреи, конфуцианцы и протестанты. Культурный капитал и конец мультикультурализма. Москва: Мысль, 2014. 288 с.
42. Hodgson G.M. The Mystery of the Routine. The Darwinian Destiny of an Evolutionary Theory of Economic Change. Revue économique, 2003. V. 54, no. 2. P. 355–384.
43. Auerswald P., Dani, L. Economic Ecosystems. The New Oxford Handbook of Economic Geography. Oxford University Press, 2018. 30 р.
44. Даймонд Дж. Ружья, микробы и сталь: История человеческих сообществ. Москва: АСТ: АСТ Москва, 2010. 604 с.
45. Вишневський В.П., Князєв С.І. Як підвищити готовність промисловості України до смарт-трансформацій. Наука та інновації. 2018. № 14(4). С. 55–69.
46. The World Bank. World Development Indicators: Science and technology. 2019.
URL: http://wdi.worldbank.org/table/5.13# (дата звернення 14.11.2019).
47. Вишневський В.П., Гаркушенко О.М., Князєв С.І., Чекіна, В.Д., Гречишкін О.В. Трансформаційний потенціал цифровізації економіки України: звіт про НДР (заключний). № ДР 0118U002109. Київ: НАН України, Ін-т економіки промисловості, 2018. 176 с.