Вступ. Недотримання правил конкурентної боротьби часто є порушенням чужих прав інтелектуальної власності або їх неправомірне використання самими уповноваженими суб’єктами.
Проблематика. Вище викладене спричиняє блок проблем, пов’язаних із забезпеченням захисту економічної конкуренції та одночасною охороною прав інтелектуальної власності, а також недопущенням зловживання останніми, що часто призводить до обмеження конкуренції.
Мета. Вивчення законодавчого регулювання захисту економічної конкуренції та інтелектуальної власності як на національному, так і на міжнародному рівнях, а також дослідження взаємодії та узгодженості конкурентного законодавства і законодавства у сфері прав на результати інтелектуальної діяльності.
Матеріали та методи. Інформаційну основу дослідження склали законодавство України та міжнародно-правові акти, а також практика національних судів України, Суду ЄС та адміністративна практика Європейської Комісії. Методологічною основою слугували методи історичного, діалектичного, системного та логічного дослідження, формально-юридичний метод, метод порівняльного правознавства.
Результати. Встановлено взаємозв’язок між конкурентним правом і правом інтелектуальної власності, з’ясовано наслідки порушення балансу між ними (створення монополій, дроблення внутрішнього ринку, стагнація ринку), запропоновано шляхи уникнення зазначених негативних наслідків.
Висновки. В основі законодавчого регулювання захисту економічної конкуренції та здійснення прав інтелектуальної власності повинна лежати модель, відповідно до якої конкурентна поведінка передбачає дотримання чужих прав інтелектуальної власності, в свою чергу, поведінка власників таких прав не призводить до обмеження конкуренції та порушення прав споживачів.

1. Лианос Я. Защита конкуренции и интеллектуальная собственность: спрос на новую модель регулирования, отвечающую динамике экономического развития. Закон. 2016. № 2. С. 46–62.
2. Сarrier M. Resolving the Patent-Antitrust Paradox Through Tripartite Innovation. Vanderbilt Law Review. 2003. № 56. P. 1047–1111.
3. Вenjamin S.M., Rai A.K. Fixing Innovation Policy: A Structural Perspective. The George Washington Law Review. 2008. № 77. P. 1–88.
4. Шугуров М.В. Международно-правовые основания защиты от недобросовестной конкуренции в сфере интеллектуальной собственности. Современное право. 2014. № 8. С. 121–128.
5. Безух О.В. Співвідношення законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції із законодавством, яке регулює використання інших об’єктів інтелектуальної власності. Вісник господарського судочинства. 2001. № 1. С. 168–175.
6. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права. Юридический мир. 2000. № 3. С. 4–11.
7. Еременко В.И. Соотношение интеллектуальной собственности и недобросовестной конкуренции. Конкурентное право. 2014. № 3. С. 13–25.

8. Еременко В.И. Теоретические аспекты российского конкурентного права. Государство и право. 2002. № 2. С. 29–30.
9. Энтин К.В. Право конкуренции и охрана интеллектуальной собственности в практике суда ЕС и Европейской комиссии: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / Моск. гос. ин-т междунар. отношений. Москва, 2011. 176 с.
10. Дахно І.І. Антимонопольне право: курс лекцій. Київ: Четверта хвиля, 1998. 350 с.