Вступ. Попри поширене вживання, поняття модернізації не є чітко визначеним. Конкретизація його змісту залежить від світоглядної позиції дослідника.
Проблематика. Внаслідок запровадження неоліберальних принципів господарювання відбулося не вдосконалення суспільства й зростання добробуту населення, а перетворення України в сировинний придаток глобального капіталізму і найбіднішу країну Європи.
Мета. Дослідити суспільну думку щодо модернізації українського суспільства і з’ясувати перспективи вітчизняної науки та інноваційного розвитку України.
Матеріали й методи. Аналіз статистичної інформації і наукових публікацій з проблем модернізації, даних соціологічного моніторингу соціальних змін в українському суспільстві і двох експертних опитувань (науковців НАН України і фахівців з питань інноваційного розвитку).
Результати. Доведено, що проведена трансформація українського суспільства за своєю суттю є не модернізацією, а неоліберальним експериментом під модерністським прикриттям, що відкинув Україну з когорти найбільш промислово і науково розвинених країн на периферію сучасного світу, призвів до зубожіння і тотальної зневіри більшості громадян. Показано, що у межах існуючої неоліберальної моделі й укорінення олігархічної влади здійснити модернізацію України і перейти до інноваційного розвитку неможливо. Вітчизняна наука внаслідок фінансового геноциду й відсутності державної підтримки позбавлена можливості ефективно виконувати свої суспільні функції, зокрема бути одним із вирішальних агентів модернізації суспільства в інтересах усіх громадян.
Висновки. За теорією модернізації як ідеолого-теоретичним конструктом сучасності стоять конкретні політичні й ідеологічні інтереси великого капіталу. Нав’язана Україні теорія і практика неоліберальної модернізації як основного засобу виходу на шлях успішного соціально-економічного розвитку не виправдала покладених на неї надій і призвела до хронічнокризового стану суспільства. Це вимагає пошуку іншої, альтернативної моделі розвитку.